Про Житомирщину

Символіка рідного краю

Відповідно до статей 22, 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та рішення комісії державних нагород та геральдики при Президентові України, яка схвалила подані на її розгляд проекти гербів і прапора Житомирської області, сесія обласної ради затвердила великий і малий герб Житомирської області та їх описи, а також положення про порядок використання герба і прапора Житомирської області.

 

Голів районних державних адміністрацій, керівникам органів місцевого самоврядування, об'єднань, підприємств, установ і організацій зобов'язано забезпечити дотримання Положення про використання гербів і прапора Житомирської області.

 

Великий герб Житомирської області

Гербом Житомирської області є щит із червоним полем, у центрі якого вміщено герб міста Житомира (на синьому полі щита зображення срібної міської брами з відкритими воротами і трьома вежами), розтятий і перетятий золотим нитяним хрестом.

 

У верхній частині щита - срібний архістратиг Михаїл з опущеними донизу мечем та піхвами і срібний вершник на коні; у нижній - срібний рівносторонній хрест з розбіжними сторонами і золоте сонце з шістнадцятьма променями.

 

Щит увінчує золота міська корона з трьома мурованими зубцями і трьома житніми колосками, що спирається на перевитий стрічками золотий житній сніп, у центрі якого зображення малого Державного Герба України.

 

Щит обрамляє золотий вінок із житніх колосків, у нижній частині якого зображення шишок і листя хмелю та квіток льону. Вінок перевитий синьо-жовтою стрічкою.



Малий герб Житомирської області 

Гербом Житомирської області є щит із червоним полем, у центрі якого вміщено герб міста Житомира (на синьому полі щита зображення срібної міської брами з відкритими воротами і трьома вежами), розтятий і перетятий золотим нитяним хрестом.

 

У верхній частині щита - срібний архістратиг Михаїл з опущеними донизу мечем та піхвами і срібний вершник на коні; у нижній - срібний рівносторонній хрест з розбіжними сторонами і золоте сонце з шістнадцятьма променями.

 

 

Символіка герба Житомирської області  

Історично Житомирщина, один з найдавніших заселених теренів України, входила до складу чотирьох історичних земель України: Київщини, Полісся, Волині та Поділля. Ці землі мали свої історичні герби. Гербом Київщини від XIV століття був срібний Архістратиг Михаїл в червленому полі.

 

Гербом Полісся як території Великого Князівства Литовського від кінця XIII до XVIII століття вважали герб ВКЛ -- "Погоня", що зображувався як срібний вершник на срібному коні. Найчастіше вершник зображувався із синім щитом і золотим восьмираменним хрестом. Та існують варіанти зображення "Погоні", де вершник має червлений щит з "Калюмнами" -- знаком Гедиміновичів, Великих князів Київських литовської династії, що і знайшло відображення в представленому проекті. Історичним гербом Волині є срібний хрест у червленому полі. Історично західна частина Житомирщини входила до складу земель Волині. Золоте сонце в червленому полі -- найдавніший варіант герба Подільської землі, до складу якої історично входила південно-західна частина Житомирщини. Саме під червленими прапорами із золотим сонцем звитяжно бились під Грюнвальдом у 1410 році полки подільської землі у складі переможної литовсько-польсько-руської армії під проводом короля Ягайла і Великого князя Вітольда (Вітаутаса). Згодом поле щита подільського герба змінилося на срібне (біле), ще пізніше -- на лазурове (синє). Та найдавніший варіант герба Поділля запропоновано в гербі Житомирської області. Столицею Житомирської області, "серцем" краю є місто Житомир, засноване, за літописами, близько 884 року Житомиром, боярином за часів легендарних князів Аскольда Дира. Герб міста, очевидно, отриманий разом з Магдебурзьким правом, у першій чверті XV століття, до нинішнього часу не дійшов. Проте печатка міста 1789 року містить зображення відкритої міської брами з трьома вежами і постаттю Св. Станіслава і богомольця. За часів Російської імперії герб міста являв собою срібну відкриту міську браму з трьома вежами на синьому полі. Нинішній герб Житомира наведено у серцевому щитку пропонованого герба. Золотий прямий рівносторонній (тонкий) нитяний хрест у гербі Житомирщини символізує давні традиції християнської духовності Житомирщини, однієї з колисок слов'янства і українського народу.

 

Обрамлення герба відтворює називну, т. за. "гласну" назву Житомирщини, від слова "жито", а також сільськогосподарські культури, без яких неможливо уявити сучасний стан економіки й господарства краю -- льон і хміль. Синьо-жовтні стрічки відтворюють кольори державного прапора України, підкреслюючи те, що Житомирська область є одним з адміністративно-територіальних утворень соборної України.

 

З'єднана мурована і рослинна корони символізують єдність міст і сіл Житомирщини, всіх житомирян, оскільки мурована корона є символом міст, а корона Деметри є символом сіл. Вміщений на вінку Знак Княжої держави Володимира Великого - Малий державний герб України підкріплює державний статус області.

 

Символіка барв і металів 

  • Червлений (червоний) колір геральдичне є уособленням любові,мужності та великодушності.
  • Лазуровий (синій) колір є втіленням чесності, вірності, досконалості й духовності.
  • Золото означає в геральдиці віру, справедливість, милосердя, цнотливість та багатство.
  • Срібло є втіленням чистоти, справедливості, шляхетності.

 

Прапор Житомирської області 

Прапор Житомирської області - собою прямокутне полотнище червоного кольору зі співвідношенням сторін 2:3, у центрі якого вміщено герб міста Житомира (на синьому полі щита зображення срібної міської брами з відкритими воротами і трьома вежами), накладеного на прямий хрест жовтого кольору.

 

Висота герба становить 2/5 висоти полотнища, а ширина герба - 2/9 ширини полотнища прапора. Ширина сторони хреста становить 1/18 ширини полотнища прапора.

 

Історична довідка

Житомирська область утворена 22 вересня 1937 року. Площа території – 29,9 тис.кв.км., що становить 4,9 % території України. Довжина області зі сходу на захід -170 км , із півночі на південь -230 км.

 

В давні часи на території області жили слов'янські племена, нащадками яких стали древляни. Найдавнішим містом і водночас резиденцією князів у древлянській землі був Іскоростень (нині Коростень).

 

З утворенням Київської Русі древлянська земля увійшла до її складу.

 

Наприкінці XIII і на початку XIV ст. землі області увійшли до Литовського великого князівства. За Люблінською унією 1569 року територія Житомирщини в складі Правобережної України потрапила під владу Польщі.

 

Після Третього поділу Польщі (1795 р) переважна частина території області увійшла до складу Волинської губернії, центром якої з 1804 року став Житомир.

 

Постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету в 1923 році здійснено адміністративно – територіальний поділ Волинської губернії шляхом утворення на території майбутньої Житомирської області Коростенського, Нов. – Волинського та Житомирського округів, в склад яких увійшли відповідні міста та райони. Наступне глобальне адміністративно – територіальне реформування було здійснено згідно з Постановою ЦВК СРСР від 22 вересня 1937 р., в ході якого зазначені округи були ліквідовані та утворена Житомирська область шляхом поділу Київської області, а також приєднання до неї м. Бердичів, Дзержинського, Любарського, Чуднівського та Янушпольського районів Вінницької області. В даний час за своїми розмірами область входить до числа найбільших в Україні – займає п'яте місце. Довжина області із заходу на схід – 170 км ., із півночі на південь – 230 км.

Електронні закупівлі

Децентралізація

Детінізація доходів громадян та зайнятості населення

Телефонний довідник

Рада регіонального розвитку

До уваги переселенців

Звіт про використання бюджетних коштів

Стратегія розвитку Житомирської області на період до 2020 року

Звіти про виконання завдань Державної стратегії регіонального розвитку

Регуляторна діяльність

Дошка оголошень

Книги пам'яті

Звіт про виконання Державного бюджету

Моніторинг та оцінка результатів діяльності районних державних адміністрацій та міськвиконкомів рад міст обласного значення

Чорнобильські дзвони, 30 років потому

Центральна виборча комісія

Державний реєстр виборців