Сергій Машковський в інтерв’ю для «Слово і Діло»: ми зробили депресивні райони привабливими для інвесторів

21.07.2016 14:42 Житомирська область, Сергій Машковський, губернатор, облдержадміністрація, посада, 2 роки Версія для друку
595

1Голова Житомирської обласної адміністрації Сергій Машковський дав інтерв’ю для потралу «Слово і Діло».

 

Почнемо з бурштину... Напевно, для Вас найбільш проблемне запитання.

 

Найбільш болюче запитання.

 

Чи берете участь у підготовці спецоперації, яку Арсен Аваков анонсує на Житомирщині?

 

Відверто, ні. Не беремо участі. І я майже впевнений, що у Рівненській області ніхто з органів місцевої влади участі у спецоперації не брав. Це операція спецслужб – для того, щоб вона була найбільш об’єктивною. Чим менше інформації на місцевому рівні іде, тим вона буде більш ефективною і, я думаю, будемо мати відчутні результати.

 

Я повністю зацікавлений, щоб ця акція була якомога масштабнішою, якомога радикальнішою і якомога дієвішою.

 

А який Ваш особистий внесок у боротьбу з незаконним видобутком бурштину?

 

Я відверто скажу, що я особисто не один раз відвідував так звані місця незаконного видобутку. Я думаю, ви чули такі сумнозвісні родовища, як Корабель поблизу селища Шебедиха. У 2014 році, у вихідні дні, там незаконно працювало близько десяти тисяч людей. На сьогодні, однозначно, нам не вдалося зупинити його повністю, і я Вам хочу сказати, що навіть завдяки такій масштабній операції, яка була проведена в Рівному, і я сподіваюсь, що найближчим часом буде проведена і в Житомирській області, нам теж не вдасться зупинити повністю незаконний видобуток бурштину. Але на сьогодні ми маємо вже кілька сотень людей, а не кілька тисяч на незаконному видобутку, тобто їхня кількість зменшилася в рази.

 

Для того, щоб зупинити незаконний видобуток повністю, однозначно має бути легалізація. Людям треба надати альтернативу: як це можна робити, сплачуючи податки, сплачуючи відповідні платежі на рекультивацію і на відновлення земель. І це повинно однозначно регулюватися державою або, як ми сьогодні розглядаємо питання (і воно, до речі, буде розглядатися на наступній сесії обласної ради), шляхом створення комунального підприємства, щоб впливати на ці процеси і на обласному рівні, також дбати про місцеві громади.

 

Жодні винятково силові методи не вирішать повністю цього питання, тому що люди йдуть туди не від хорошого життя: неодноразово бачив, як у шестиметрових ямах люди копирсаються, по пояс у воді стоять – Ви розумієте, наскільки це небезпечно, наскільки це шкідливо для здоров’я.

 

На превеликий жаль, сьогодні цей процес контролює і деякою мірою забезпечує саме криміналізована частина суспільства. Тому тут повинні бути як легалізація, так і силовий метод, посилення відповідальності за такі дії. Але це, знову ж таки, має бути здійснено на законодавчому рівні, тому що сьогодні відповідальність передбачена досить легка, а процедура притягнення до відповідальності, навпаки – ускладнена.

 

Те, що стосується обласного рівня – це постійне моє спілкування і постійні наради з правоохоронцями: за два останні роки порушено близько ста п’ятдесяти кримінальних проваджень, вилучено близько ста шістдесяти мотопомп, техніки – близько шістдесяти одиниць. За 2015-2016 рік – близько тисячі кілограмів бурштину. Але, знову ж таки, я реально оцінюю: це крапля в морі.

 

«Слово і Діло» стежить за обіцянками політиків і чиновників, тож я не можу не згадати Вашої обіцянки про те, що Ви повністю подолаєте незаконний видобуток бурштину в області. Обіцяючи це, Ви додали: «Якщо посадовець не може впоратися з проблемою, він має піти у відставку». Коли настане та точка відліку, коли можна буде дати оцінку Вашій роботі, щоб не було запізно робити висновки?

 

Щодо обіцянки, я повністю беру всю відповідальність на себе, що я її дійсно не виконав, хоча я така людина, яка ніколи не шукає причини і не шукає винуватих ззовні.

 

Звичайно, є повністю об’єктивні причини, про які я Вам сказав... щодо неможливості виконання цієї моєї обіцянки.

 

Коли в 2014 році, 22 липня, я був призначений на цю посаду, звичайно, я повністю не усвідомлював тієї масштабності катастрофи. Звичайно, ніхто не міг передбачити, що вона набуде такого негативного впливу, в тому числі і на навколишнє середовище, в тому числі і на криміногенну ситуацію.

 

Те, що Житомирська область хоче боротися, те, що Житомирська область є ініціатором цієї боротьби, демонструє законопроект (про видобування та реалізацію бурштину №1351-1, очікує на друге читання – ред.), який ініціював наш народний депутат Борислав Розенблат (народний депутат-мажоритарник, пройшов до ВРУ по округу №62 – ред.). Нами вносилися пропозиції до нього, щоби дати хоч якусь правову площину для видобутку. Навіть, якщо ми розуміємо прекрасно, що законодавство сьогодні не може бути досконале, є багато суперечностей у Верховній раді, але нам потрібно дати оцей правовий коридор, а потім, звичайно, вносити певні зміни і доповнення.

 

Але я не знімаю з себе відповідальності, дійсно цієї обіцянки я не виконав, хоча і зменшив на сьогодні негативний вплив. Це заслуга і правоохоронних органів, і громадськості, яка сьогодні негативно налаштована.

 

А щодо доцільності мого перебування на посаді, я думаю, лакмусовим папірцем для будь-якого чиновника, щоб визначити, чи ефективно він справляється з тими завданнями, які на нього покладені, є громадянське суспільство.

 

Люди відразу відчувають, чи ефективно працює посадовець. Суспільство сьогодні настільки радикалізоване, що відразу починаються і масові акції протесту, і різні звинувачення на адресу посадовця... Сьогодні в області, я можу сказати, що ситуація стабільна, спокійна, контрольована.

 

Звичайно, є невдоволені люди. Є такі, що скаржаться – і такі, що позитивно відгукуються. Коли буде масове невдоволення людей, думаю, кожен має взяти на себе відповідальність і написати заяву про звільнення. Однозначно, я так і зроблю, але на сьогодні таких підстав я не бачу, хоча, повірте, найсуворішим критиком своєї діяльності є я сам. Я завжди вимагаю від себе більшого і завжди не вдоволений повною мірою своїми результатами.

 

А що вдалося за ці два роки?

 

Знову ж таки, нехай оцінюють люди. Але є речі, які вдалися.

 

Я як був, так і залишаюся палким прихильником децентралізації, незважаючи на суперечності, які виникають у процесі. Вважаю, що одним з найголовніших моїх досягнень є те, що ми започаткували процес децентралізації в області, процес об’єднання територіальних громад.

 

У 2015 році на території Житомирської області створилося дев’ять об’єднаних територіальних громад. У четвер (21 липня – ред.) на сесію виноситься об’єднання іще двадцяти однієї об’єднаної громади. Хоча спочатку було дуже важко переконати людей, я особисто їздив по районам, переконував, були палкі дискусії. Але, Ви знаєте, стояла ціль не за кількістю гнатися, а за якістю. Щоб громади, які були створені, дали змогу вже у 2016 році продемонструвати певні результати. Тепер там реалізуються інвестиційні проекти за кошти державного фонду регіонального розвитку, які пов’язані з бюджетною децентралізацією, із наданням місцевим громадам додаткових повноважень і можливостей виконувати якісно свої функції.

 

У п’ятницю ми об’їжджали ці об’єднані територіальні громади, і я Вам скажу: результат уже відчувається. Наприклад, у селищі Високе ми бачимо школу, яка була зовсім в іншому стані, а тепер наближається до європейського. Вже проводиться комплексна термосанація, реконструкція покрівлі, зовнішня реконструкція, заміна всіх вікон. Це вже дійсно школа, яка буде давати дітям комфортні умови навчання. Я завжди підтримував, коли сільські голови, голови об’єднаних громад, районів виїжджали у Польщу на запрошення (у нас дуже багато договорів співробітництва). Потім вони привозили мені фотографії і ділилися: дивіться, це – маленьке селище, буквально на тисячу людей. Але там: і стадіон, і школа, і пожежна частина. І якраз сьогодні я вже бачу оці перші паростки реформи децентралізації у нас в області.

 

Я завжди порівнюю конкретні цифри, щоб не говорити якимись абстрактними величинами. Сьогодні на 9 мільйонів гривень збільшились надходження до окремих сільських рад. Наприклад, об’єднана територіальна громада Народицька – це Народицький район, який зазнав найбільшого впливу Чорнобильської катастрофи: він завжди був дотаційний, він завжди був депресивним регіоном. Сьогодні там уже працюють інвестори. Сьогодні вони вже збільшили свої надходження до бюджету, отримали субвенцію на об’єднання територіальної громади з державного бюджету у розмірі 21 мільйон гривень, і вони вже сьогодні закуповують шкільні автобуси, ремонтують ФАПи, школи, дороги. Вони планують на декілька років вперед: тобто у них вже є стратегія, вони сьогодні навіть виробляють містобудівну документацію, для того, щоб просувати регіон. І інвестори з’являються. Це ще одна з тих глобальних задач, яку мені сьогодні, я вважаю, вдалося виконати.

 

Друга річ, про яку мені хотілося сказати – це заходи щодо енергоефективності в Житомирській області. З опалювального сезону 2014-2015 року, надзвичайно важкого, нам вдалося перевести на альтернативні джерела палива 177 котелень. Це, звичайно, котельні соціальної і бюджетної сфери, але на цьому ми не зупиняємося. Загалом за 2014-2015 роки нам вдалося зекономити 25 мільйонів кубічних метрів. І ми одна з тих трьох областей, які вклалися в ліміти споживання у той відповідальний період, коли Україна була прив’язана до російського газу і Росія почала використовувати це як важіль. Ми зменшили споживання газу на 30%. І це дало можливість не просто пережити той період, а й пустити зекономлені гроші на капітальні видатки, покращення матеріально-технічної бази нашим соціальним об’єктам (тим же інтернатам і іншим об’єктам соціальної інфраструктури).

 

До кінця року ми плануємо перевести ще 37 котелень і рухаємося далі до вжиття превентивних заходів, які дадуть економію до 50-60%: термосанація, термомодернізація. Рухаємося до того, щоб скласти паливно-енергетичний баланс області, щоб знати, які альтернативи краще розвивати у тому чи іншому районі.

 

І третє досягнення: я вже згадував, це – покращення інвестиційного клімату. Скажу відверто, постійно спілкуюся з іноземними та вітчизняними інвесторами, створена рада інвестицій при голові обласної державної адміністрації. Серед великих інвесторів, які працюють в області, ніхто не покинув область і не перестав тут займатися фінансово-господарською діяльністю, навпаки – запрошують партнерів. Нещодавно у нас відбулася зустріч, на яку сам інвестор – керівник і власник підприємства, що виробляє обладнання для мотоциклів – запросив своїх партнерів зі Швеції, Німеччини, Італії, Франції – для того, щоб розповісти, що можна розвивати бізнес тут. Він тут працює, в Житомирській області, і він уже каже, що створені гарні умови, що сьогодні має майбутнє Україна, і, зокрема, Житомирська область.

 

Є велика імовірність, і ми сьогодні вже відпрацьовуємо такі варіанти, що будуть перенесені два підприємства з Китаю до Житомирської області, тому що собівартість праці уже у нас нижча, а логістика до Європи набагато краща, ніж у Китаї.

 

Про які галузі йдеться?

 

Це комплектуючі до виробництва мотоциклів. Також минулого року зайшов дуже потужний виробник електрообладнання для автомобілів марок Audi, Porshe, BMW, VolksWagen. Він десять років працював на Волині і, коли запланував відкриття ще одного підприємства, обрав нас.

 

Ми дуже довго спілкувалися, переконували. І сьогодні вони досить задоволені, немає нарікань – навпаки, у нас поставлений план, що за три роки кількість працівників буде близько п’яти тисяч на цьому підприємстві. На сьогодні ми вже маємо тисячу двісті працівників. Зараз ми з ними говоримо про відкриття ще одного підприємства їхнього, теж на території Житомирської області. Тому що були створені і митні процедури, і, звичайно, допомога у реалізації інвестиційного проекту. У нас до Ради інвестицій входять всі контролюючі і дозвільні органи – наприклад, керівник Державної архітектурно-будівельної інспекції розповідає інвестору, як краще, як дешевше, як швидше це можна зробити.

 

Скажу відверто: інвестиції – це сьогодні один з моїх пріоритетів, щоб запустити маховик економіки безпосередньо у нашій Житомирській області.

 

Які ще завдання ставилися за цей час Президентом України?

 

Це, звичайно, наша болюча тема, соціальний захист учасників антитерористичної операції. Житомирська область – одна з тих областей, яка найбільше бере участь в АТО. Майже всі наші військові частини – це, перш за все 95 окрема аеромобільна бригада, 30 механізована, 26 артилерійська, 54 розвідбат – вони всі беруть найактивнішу участь у бойових діях. Через те, на превеликий жаль, маємо 243 загиблих. Це, якщо брати в розрахунку на кількість жителів, один з найбільших показників сьогодні в Україні. І однозначно, що соціальний захист стоїть на пріоритетній позиції.

 

Безпосередньо спілкуюся з багатьма військовими, діють обласні програми, одним з перших запрацював центр допомоги учасникам АТО в області, який працює за принципом єдиного вікна. У нас, у перших, була розроблена дорожня карта з медичної та психологічної реабілітації військовослужбовців. І вже близько чотирьох тисяч військовослужбовців пройшли лікування – все безкоштовно, все компенсується з обласного бюджету.

 

Сьогодні на базі госпіталю ветеранів війни ми створюємо центр психологічної реабілітації військовослужбовців, професійний, із залученням відповідних фахівців.

 

В області дев’яносто квартир було закуплено для сімей загиблих (кошти були виділені з державного бюджету, але ми потужно, оперативно спрацювали). Нам ще додатково виділили десять мільйонів – перерозподілили з тих областей, хто не використав повністю фінансовий ресурс. Сьогодні ми ще очікуємо додаткову закупівлю тридцяти квартир військовослужбовцям, але все залежить від фінансового ресурсу.

 

Проблематика, звичайно, в цьому напрямку – це земельні ділянки, виділення земель. І це теж треба визнати. У нас була деяка турбулентність з Держгеокадастром – змінилося за півроку близько шести начальників. Я сподіваюся, що на сьогодні це питання вже вирішене, і ми будемо спокійно виділяти ділянки учасникам антитерористичної операції, але загалом з семи тисяч звернень, у нас уже понад чотири тисячі опрацьовано і три з половиною тисячі – отримали висновки і дозвіл на складання проекту з землеустрою, а близько шести сотень гектарів уже передано у приватну власність.

 

Чим скінчилася історія з блогом Піньковського? Про те, що Ви нібито призначали голів районів за хабарі...

 

Нічим не скінчилась, так і не розпочавшись. Була публікація Піньковського, що голова обласної державної адміністрації, призначаючи на посади голів районних державних адміністрацій, вимагає кошти від, якщо я не помиляюся, п’ятдесяти до ста тисяч доларів.

 

Звичайно, я, хоча це було розцінено як тиск на мас-медіа, звернувся до правоохоронних органів з проханням перевірити дану інформацію. Тому що дійсно, можливо, хтось за моєю спиною від імені облдержадміністрації вчиняв такі дії...

 

Для цього я був викликаний на допит, особисто був присутній, надав усі свідчення, відповів на всі запитання, які були поставлені правоохоронцями. Після того викликали, звичайно, Піньковського, щоб з’ясувати, на чому ґрунтувалася та інформація – він відмовився давати такі свідчення, скористався, здається, статтею 63, що він не зобов’язаний давати свідчення.

 

Тому це було, напевно, намагання привернути до своєї персони увагу. Фактично, для мене було одне зрозуміло: якщо людина заявляє, що хтось бере хабар, для цього є правоохоронні органи, вони мають перевірити інформацію.

 

У той період у мене звільнялися, навпаки, за власним бажанням голови РДА, тому що було досить важке навантаження. Сьогодні не солодке життя у чиновників – особливо, у голів районних адміністрацій.

 

До суду Ви вирішили не йти?

 

Ні, звичайно. Не було підстав судитися. І без того, це спричинило резонанс серед журналістів, що я тисну на засоби масової інформації, тому що я просто звернувся для того, щоб перевірити.

 

Після того було видане розпорядження моє, яке теж викликало негатив, щодо погодження надання інформації з департаментом та профільним заступником. Але це також було для мене дивним, тому що це – організація нашої внутрішньої роботи: я перед цим отримував дуже багато скарг, що той чи інший представник того чи іншого структурного підрозділу не хоче надавати інформацію чи надає її некоректно. І для того, щоб її узагальнити, для того, щоб її структурувати, я навпаки намагаюся бути якомога публічнішим і відкритим для громадськості та ЗМІ.

 

У Вас є обіцянка про ремонт трьох мостів на трасі Житомир-Чернівці до кінця цього року. На якому етапі робота?

 

Найближчим часом розпочнуться роботи на одному з мостів по трасі 03 Житомир-Чернівці. Я особисто в п’ятницю приїхав, оглянув всі ці ділянки. Там був виконаний у досить великому обсязі ямковий ремонт, але деякі відрізки сьогодні є однозначно в незадовільному стані, потрібно буде спрямовувати додаткові кошти на їхній ремонт.

 

Цього тижня завершується тендер по двох інших мостах. Тому ця обіцянка залишається в силі, я впевнений, що ці мости будуть відремонтовані.

 

У той же час зараз стоїть питання лише організації руху, тому що доведеться перекривати трасу. Це спрямування транзитного вантажного транспорту на М-21 Житомир-Могилів-Подільський, Бердичівська траса, і – легкового транспорту через населені пункти. Це все потрібно опрацювати, щоб потім не виникало соціальної напруги і незручності для водіїв і для населення.

 

І ще незручне запитання про звинувачення...

 

Я вже звик до незручних питань.

 

...Про звинувачення на Вашу адресу. Щодо тендеру Служби автомобільних доріг Житомирської області, який виграла фірма, пов’язана з Вами. Як прокоментуєте?

 

Дійсно, я до призначення на посаду працював в автобізнесі – це відкрита інформація, у відкритому доступі. Був співвласником і керівником декількох підприємств в автомобільному бізнесі, і зокрема, підприємства «Полісся моторс груп», яке якраз виграло тендер щодо обслуговування автомобілів управління Служби автомобільних доріг. Але на сьогодні я вже не є співвласником і керівником цього підприємства. Звичайно, вони мають повне право брати участь у тендері на тих же умовах, як і інші учасники.

 

Водночас, у 2014 році, коли я ще працював на цій посаді, до призначення головою облдержадміністрації, то частка обслуговування державних і комунальних підприємств – була надзвичайно маленькою в цьому бізнесі. І я для себе, як бізнесмен, прийняв рішення ще тоді – навпаки, орієнтуватися на те, щоб з державними, з комунальними підприємствами, які прив’язані до місцевих бюджетів чи до державного бюджету не співпрацювати, тому що це однозначно веде взагалі до краху бізнесу. Потрібно працювати з приватними особами, які вчасно розраховуються, які дають передплату, і які не залежать від того чи іншого адміністративного ресурсу. Заборонити брати участь у тендері компанії, яка спеціалізується на автобізнесі, я не можу. І чому я повинен це робити?

 

Стежите за ситуацією з «Житомирськими ласощами»? Справу кондитерської фабрики зовсім недавно передали антикорупційному бюро. Знаєте, які зараз справи на підприємстві?

 

Ну звичайно, я стежу, тому що це було, на превеликий жаль я маю сказати «було», бюджетоутворюючим підприємством області. І тоді, коли ми зіткнулися з цією проблемою, відверто кажучи, незрозуміло, як довели до такої ситуації...

 

Звичайно, це відповідальність перш за все власників підприємства. Вони повинні були між собою розібратися і через це не повинен був страждати колектив підприємства. Повірте, я досить довгий час працював у бізнесі, і у нас теж були питання, коли був розподіл бізнесу, коли були розходження з партнерами. І ніхто не залучав ні спецпідрозділи, ні, тим більше, місцеву владу, для того, щоб врегулювати конфлікт. Це все мало відбуватися у судовому, правовому порядку, але з мінімальною шкодою для підприємства.

 

Сьогодні підприємство працює, але не в тому об’ємі. Ми будемо сподіватися, що найближчим часом воно запрацює. Я бачу, що зараз намагаються розвивати бізнес, а як вдасться – це вже побачимо за деякий час.

 

Звичайно, ми відслідковуємо. І для нас сьогодні основне, я завжди говорю, щоб не було ніяких силових протистоянь. І щоб у таких протистояннях не відстоювали право власності, право здійснення фінансово-господарської діяльності. Щоб не використовувались жінки, діти, сім’ї, працівники.

 

Є чітка законна процедура, яка передбачає повернення власності того чи іншого суб’єкта господарювання, і її потрібно дотримуватись. Вони вже пішли по шляху судових спорів, судового вирішення проблеми, і це вже є позитивом.

 

Коли це вирішиться, ми зробимо все, щоб знову фабрика запрацювала, принаймні на тих потужностях, як до цього: а це – тридцять сім країн, з якими були контракти укладені, куди постачали продукцію. Посприяти, допомогти – ми це зробимо.

 

Яка доля співробітників, тих двох тисяч людей? Дехто вже пише петиції Президенту.

 

На сьогодні близько тисячі людей працює.

 

У мене був офіційний лист від ЗАТ «Житомирські ласощі» (це той суб’єкт, який сьогодні працює на фабриці), що всім направляли повідомлення, що вони можуть прийти, працевлаштуватися на фабрику. На жаль, не всі прийняли: хтось – не повірив, хтось – не забажав.

 

Нині є незначна позитивна динаміка: ЗАТ «Житомирські ласощі» нарощує темпи виробництва. Я думаю, ті працівники, які сьогодні не працевлаштовані, найближчим часом будуть працювати. На даний час, можу констатувати, що питання не вирішене.

 

Щодо ремонту соціальних об’єктів у Попасній і Лисичанську Луганської області. Раніше Ви допомагали області у відновленні інфраструктури. Чи проводились роботи, починаючи з 2015 року? І чи планується ще якась допомога?

 

На сьогодні не планується робіт, але станом на 2014-2015 рік ми дуже активно допомагали, на звернення від голови обласної державної адміністрації, пана Москаля, Геннадія Геннадійовича щодо гуманітарної допомоги.

 

Було дане доручення ще тоді першим заступником голови Адміністрації Президента Зубком Геннадієм Григоровичем: долучитися до допомоги Луганській області. І ми – одні з перших: я особисто завозив гуманітарну допомогу (понад 100 тонн продуктів ми завезли, 30 тонн будівельних матеріалів), відвідали і Попасну, і бували ми в Новотошківці. І так само з обласного бюджету нами було виділено триста тисяч на відновлення соціальних об’єктів. Це – дитячий садочок в місті Попасна.

 

Кошти були виділені, вони надійшли на казначейські рахунки, але їм вдалося використати лише 50 тисяч, бо потім активізувалися обстріли. Після того – кошти повернулися, тому що почався новий бюджетний рік. Потім – не було звернень від місцевої влади, від міського голови міста Попасна, для того, щоб виділити додаткові гроші. Наскільки я знаю, там сьогодні передбачена значна сума з державного бюджету.

 

Крім того, Ви знаєте, що було окреме доручення Президента України щодо будівництва фортифікаційних споруд. Я особисто контролював, нами було доведено п’ять таких фортифікаційних споруд.

 

До речі, якщо я не помиляюся, у Вас – це одна з моїх обіцянок, яка не виконана. Але на це є об’єктивна причина, яка повинна бути врахована – скажу відверто, минулий рік до серпня вихідні проводив постійно на сході, всі об’їздив ці об’єкти, контролював будівництво – навіть свій день народження відзначив там, поблизу Тошківки.

 

Чому ми не вклалися в терміни? Тому що військовими були внесені зміни до проекту, уже під час виконання робіт. Тобто був перший проект, а потім – доповнений, а потім – ще більше доповнений. Тому були зсунуті терміни. Але я хочу зазначити, що наша область – одна з перших трьох областей, яка виконала вчасно всі роботи. І, до речі, була скрупульозна, детальна перевірка вже цього року Міністерством оборони – ніяких претензій щодо будівництва не було.

 

Луганщина – не єдина область, якій Вам довелося простягнути руку: Житомирська область допомагала і міському голові Львова. Так само, як і Київ, Ви приймали сміття до себе, але, наскільки відомо, люди обурилися цим фактом...

 

Протягом п’яти днів дійсно приймалося сміття зі Львова. Було відповідне звернення міського голови Львова, Садового, щодо допомоги в цьому питанні. Я думаю, що рішення надати допомогу своєму колезі було правильним, але в той же час, ми повинні дослухатися до громади. І коли громада встала і сказала: ні, ми не хочемо, у нас самих (і це правда, ми маємо це визнати) ситуація не найкраща – було прийнято рішення перестати приймати сміття зі Львова. А от щодо питання, чому возили? Чи було це вигідно Львову? Це вже питання до міського голови міста Львова.

 

Для Вашої області проблема сміттєзвалищ так само актуальна. Чи є інвестори? Як Ви з ними співпрацюєте?

 

Я думаю, що проблема сміттєзвалищ, на превеликий жаль, сьогодні актуальна для всіх міст і областей в Україні. Ми вже не з одним інвестором зустрічалися, у нас тісна співпраця з міським головою міста Житомира, постійно намагаємося разом зустрічатися з інвесторами, тому що це буде об’єкт обласного рівня.

 

Сьогодні, скажу відверто, були зустрічі, але ми не отримали того конструктиву. Кожен інвестор приходить, каже: давайте мені земельну ділянку, давайте мені певний об’єм (дуже багато з них хочуть стати монополістами на цьому ринку), а далі ми вже будемо рухатися в напрямку будівництва сміттєпереробного заводу.

 

А я сьогодні вважаю, що повинен бути комплексний підхід, що потрібно напрацювати техніко-економічне обґрунтування проекту, щоб побудувати справжній сміттєпереробний завод, а не сортувальну лінію, які сьогодні, на жаль, не вирішують тієї проблеми.

 

Коли буде запущений онкодиспансер, який анонсувала голова облради Лабунська?

 

Ну, це більше питання до Анжеліки Вікторівни... Розумієте... Я дякую Вам, що визнали мене одним з найвідповідальніших, третім у списку голів обладміністрацій. Я дуже обережно ставлюся до своїх обіцянок: намагаюся менше говорити, але більше робити. Коли я бачу вже конкретний термін, коли це буде виконано, я тоді обіцяю.

 

По онкологічному диспансеру, звичайно, це дуже болюча тема, але на сьогодні чіткого вирішення я не бачу. Там була одна з ідей – використати колишній санаторій під приміщення, але я звик для того, щоб бачити якусь конкретику: потрібно спочатку зробити проектно-кошторисну документацію. Визначити, скільки це буде коштувати, чи це можливо? Можливо, реставрація старого онкологічного диспансеру буде дешевшою? Я думаю, що на наступній сесії (не на тій, що буде 21 липня, а після цього) я буду вносити пропозицію, перш за все, розробити проектно-кошторисну документацію на реставрацію нинішнього онкодиспансеру і рухатися в цьому напрямку. Але, звичайно, для цього потрібна спільна позиція з обласною радою.

 

На сьогодні побудувати онкологічний диспансер – це сотні мільйонів гривень. Такої можливості я не бачу. Але рухатися в цьому напрямку потрібно. Для того, щоб рухатися, потрібна відправна точка.

 

Нагадаємо, Сергій Машковський посідає третє місце за рівнем відповідальності серед колег-очільників обласних державних адміністрацій – 65% його обіцянок є виконаними.

Електронні закупівлі

Децентралізація

Детінізація доходів громадян та зайнятості населення

Телефонний довідник

Рада регіонального розвитку

 

До уваги переселенців

 

Соціальний діалог

 

Звіт про використання бюджетних коштів

Стратегія розвитку Житомирської області на період до 2020 року

Звіти про виконання завдань Державної стратегії регіонального розвитку

Регуляторна діяльність

Дошка оголошень

Книги пам'яті

Звіт про виконання Державного бюджету

Моніторинг та оцінка результатів діяльності районних державних адміністрацій та міськвиконкомів рад міст обласного значення

Центральна виборча комісія

Державний реєстр виборців