Сім’я з Луганська, яка виховує 10 дітей, обрала Житомирську область за другу домівку

10.08.2018 16:11 Житомирщина, ДБСТ, деінституалізація Версія для друку
224

Вже вдруге до Житомирщини на проживання повернулася родина Ігоря та Любові Севрюкових. Подружжя вже давно створило дитячий будинок сімейного типу, у якому зараз виховують 10 дітей.

 

Мама, Любов Петрівна, займається господарством та вихованням 10 дітей: Андрій (17 років), Коля (16 років), Максим (15 років), Сергій (14 років), Юля і Катя (12 років), Віка та Настя (11 років), Катя (10 років) та найменша Ірочка (3 роки). Батько, Ігор Андрійович, працює в Житомирі на типографії. Зараз з батьками проживає і 20-річна Настя, котра офіційно вже випустилася з ДБСТ. Окремо від родини проживає і 20-річна Валя, яка навчається на психолога у Тернополі, там мешкає і працює тепер.

 

Життя багатодітної родини Севрюкових поділилося на «там» і «тут». Про це під час розмови розповіла нам Любов Севрюкова. Раніше батьки з дітьми проживали у Луганську та з початком військових дій на Сході України переїхали на Житомирщину. Проте через два роки діти попросилися додому – в Луганськ. І сім’я знову повернулася. До речі, там у родині відбулося поповнення ще чотирма дітками.

 

«Ми знали, що Максим вже буде з нами. Також знали, що прижитися він зможе лише в нашій родині. За час повернення до Луганська наша сім’я ще збільшилася. Три сестрички – Настя, Катя та Іра – тепер наші діти», - розповідає Любов Севрюкова.

 

Проте через неспокійну обстановку на Сході родина Севрюкових через деякий час знову їде до Житомирщини. Вже рік вони живуть в селі Іванівка Житомирського району.

 

За словами багатодітної мами, і «тут», і «там» у них великий будинок з подвір’ям, городом, садочком, з ігровим майданчиком. Є чим займатися і в будинку, і на вулиці.

 

    

 

«Найважче, з чим ми зіштовхнулися на Житомирщині, це те, що ми мало з ким поки що спілкуємося. У Луганську до нас постійно приходили рідні, друзі, ми до них ходили в гості. Влаштовували пікніки, свята. Сподіваюсь, що і тут з часом у нас будуть нові друзі, і наш дім завжди буде радий гостям», - ділиться сподіваннями пані Любов.

 

Історія про те, як родина стала багатодітною теж цікава. Сімнадцять років тому Любов та Ігор Севрюкови всиновили немовля. Хлопчика звати Андрій. Сьогодні він вже дорослий, вступив на навчання до Житомирського національного агроекологічного університету. А коли він був маленький, то як і всі дітки, просив у мами з татом собі братика чи сестричку.

 

Любов Севрюкова про це розповідає ніжно: «Коли Андрій почав ходити до дитячого садочка, бачив, що у інших дітей є сестри та брати, почав і нас просити. Я йому казала, що подивись, скільки в тебе є іграшок. На що він відповідав, що вони мовчать, що все віддасть за сестричку чи брата. Він казав, що буде допомагати, що буде навіть доглядати за дитиною, коли ми будемо на роботі».

 

Тоді подружжя вирішили взяти до родини ще одну дитину і вже готували документи на усиновлення. Але коли прийшли до лікарні з іграшками, підгузками, одежинкою для немовляти, то їм повідомили, що дівчинку вже забрали інші батьки. Севрюковим тоді так і не пояснили, чому так сталося, адже вони підготували всі документи і подали до соцслужб. Паралельно із документами на усиновлення, вони вже готували документи на створення прийомної родини.

 

Та після такої невдалої спроби, сім’я все ж таки почала збільшуватися. Спочатку прийшла Валя у віці 9 років, потім Коля, а далі всиновили Юлю, коли дівчинці було 2,4 роки. І ось зараз в родині виховується 10 дітей та двоє повнолітніх доньок, котрі  офіційно випустилися з дитячого будинку сімейного типу.

 

Любов Петрівна ділиться спогадами, що іноді було дуже важко. Діти, котрі жили в інтернаті, в уже немаленькому віці не вміли читати, не вміли справлятися зі своїми емоціями.

 

«Я розуміла, що дитині важко контролювати свої емоції. Тут сміється, тут плаче. Але знала, що маю допомогти відновити цю душевну рівновагу. Мабуть, в такі моменти не опустилися руки тільки тому, що ми християни», - говорить багатодітна мама.

 

Взагалі пані Любов про виховання дітей, прибирання будинку та приготування щоденних сніданків, обідів для родини говорить дуже легко. Дівчатка допомагають їй, разом готують. Також влаштували чергування для підтримки чистоти в домі.

 

Усі діти ходять до Міжнародної українсько-італійської школи «Всесвіт» у Житомирі. Родина мріє про придбання фортепіано, адже дівчатка грають на цьому музичному інструменті. «Там» у них було раніше фортепіано для занять музикою. Сергій самостійно навчився грати на гітарі, Андрій вправляється з кларнетом. Дівчатка ще займаються вокалом, а Максим малює.

 

Родина ще облаштовується на новому місці, і в будинку триває ремонт дитячих кімнат. Колись Любов Петрівна працювала вихователем в садочку, потім – у ремонтній бригаді. Бажання створювати красу та затишок в інтер’єрі є досі. Тому і зараз самотужки роблять сучасні ремонти в своїй домівці.

 

Сім’я  Севрюкових полюбляє проводити час разом.

 

«Цього року нам не вдалося поїхати на море. Але ми граємо на подвір’ї в теніс, волейбол. Разом дивимося сімейні фільми або граємо в настільні ігри. Їздимо відпочивати до ставка», - розповідає Любов Петрівна.

 

Впевнені, що ця родина знайде свій прихисток та друзів в нашій області. Пишаємося тим, що є такі люди з великим серцем, котрі можуть ділитися своєю любов’ю з дітьми.

 

 

                    

 

 

 

 

 

 

 

 

                     

Електронні закупівлі

Децентралізація

Детінізація доходів громадян та зайнятості населення

Телефонний довідник

Рада регіонального розвитку

 

До уваги переселенців

 

Соціальний діалог

 

Звіт про використання бюджетних коштів

Стратегія розвитку Житомирської області на період до 2020 року

Звіти про виконання завдань Державної стратегії регіонального розвитку

Регуляторна діяльність

Дошка оголошень

Книги пам'яті

Звіт про виконання Державного бюджету

Моніторинг та оцінка результатів діяльності районних державних адміністрацій та міськвиконкомів рад міст обласного значення

Центральна виборча комісія

Державний реєстр виборців